Вивчаєте іноземну мову вже більше року, а почуваєте себе як собака - "розумію, а сказати не можу"? Не переживайте, це нормальний етап у вивченні мови, це означає, що ви на правльному шляху! Давайте згадаємо про те, як працює наш мозок і розберемо, чому ж існує цей складний етап "собаки". А також як побороти та заговорити.
Трішки статистики
Лише 35% українців, які приїздять до США, володіють англійською мовою на середньому та високому рівні. До цього відсотка належать люди, які мають філологічну освіту, перекладачі, студенти, які цілеспрямовано вивчали мову для вступу. На жаль, інший відсоток – це люди, мовні знання яких дозволяють спілкуватися їм в основному на побутовому рівні, або є вони взагалі не розуміють англійську мову.
Як не парадоксально, багато-хто з таких емігрантів намагалися вивчати англійську в Україні, дехто витратив на це багато років. У чому ж тоді парадокс? Чому ж, навіть приїхавши до США, деякі іммігранти не в змозі вивчити мову протягом десятків років?
Наші знання в школі
Почнімо із методу вивчення мови, який був та є до теперішнього часу в Україні. У середій школі нас вчили теорії, якої було багато та, на жаль, далеко не кожен її розумів. Ми складали іспити та заліки, завчивши правила та тексти напам’ять, тому що зазвичай потрібні були не знання, а технічний результат. Нас не вчили розмовляти, хоча деякі правила ми пам’ятаємо й досі.
Наш мозок
Ні для кого не секрет, що наш мозок - найледачіший орган. Мозок відмовляється від змін за принципом "а раптом щось нове - це загроза", це закладено в нас ще з давніх давен, коли це було життєво важливо для виживання. Але сьогодні ми хочемо не лише вижити, втекти від звіра і добути їду, ми хочемо щоб нам принесли їжу на красивій тарілочці, в мальовничому місці, а сомельє підібрав вино. А для такого життя нам треба спонукати свій мозок змінюватись і розвиватись, тобто вивчати щось нове. Але наш мозок чинить опір новому, вважає за краще вибирати проторені доріжки, тому він до останнього відмовляється говорити іноземною мовою, навіть якщо ми вже розуміємо іноземну мову - в тексті або на слух.
Наші страхи
Ще одна причина, чому ми боїмося заговорити - це наші страхи. Ви теж боїтеся зробити помилки в розмові? Тому вважаєте за краще мовчати: не говориш і ніяких помилок - шах і мат. Деякі також бояться виглядати безглуздо, особливо, якщо на своїй рідній мові вони звикли говорити складними словосполученнями, майстерними словами, тоді дуже складно перейти на "дитячу" мову з простими зворотами і короткими реченнями в іноземній мові.
Чи заважає вам переконання у своїй розумовій слабкості : «Я настільки погано вчився у школі, що нездатен вивчити щось у дорослому житті», «Я такий, як мої рідні – нездара» тощо.
Психологічне вирішення проблеми. На жаль, шкільні роки, а нерідко і батьки, які не знали основ педагогіки, заклали відчуття меншовартості, неспроможності до змін. Важливо зрозуміти, що немає людини, яка нездатна осягнути англійську чи іншу іноземну мову. Є лінь, страх, та невпевненість у власних силах.
Таким чином, перераховані вище психологічні фактори є загальними для більшості людей. Якщо ви врахуєте сказане вище, вивчення мови стане простішим та не перетвориться на тортури, яких ми так боїмося. Згадаймо діток, які вчать мову без підручників, а лише у спілкуванні. Тому у кожного є можливості вивчення мови, важливо віднаходити мотивацію для себе.Коли ви стикаєтесь із труднощами у перші роки еміграції, усе видається чужим, а разом з тим і мова. Для уникнення мовного дискомфорту, багато емігрантів так і не виходять за межі україномовної спільноти.
Психологічне вирішення проблеми. Вихід із зони власного комфорту – от, що потрібно для вивчення мови. Цілком зрозуміло, що спілкування з носієм іншої мови породжує відчуття меншовартості, незрозумілості, страху помилки тощо. Варто розуміти, що тільки пройшовши через подібні відчуття, ви зможете вивчити мову достатньо швидко. Часто чуєш, що в перші роки еміграції на курси іноземної мови невистачає часу – це дійсно так. Якщо працювати 8 – 12 годин на добу, важко зосередитися, але знайти навіть півгодини на прослуховування аудіо курсів – можливо. Головне – бажання!!!
Скільки слів треба знати
Чи чули ви про пасивний і активний запас слів? Пасивний запас слів - це ті слова, які не викликають у нас труднощів в розумінні, але ми не використовуємо їх у своїй мові. Наприклад, чи використовуєте ви фразу "вечірній променад"? Якщо не використовуєте, і, швидше за все, розумієте, про що йде мова (у контексті або без), то ця фраза у вас в пасивному запасі. А якщо використовуєте хоч іноді, то в активному. Незалежно від рівня володіння англійською мовою, в процесі вивчення іноземної мови завжди є період, коли ви набираєте слова у свій пасивний запас, але ще не перевели їх в активний - це і є "період мовчання" чи як ми його називаємо "як собака: розуміти - розумію, а сказати не можу". Чи треба знати багато слів: щоб заговорити? Так, справді, для спілкування необхідний певний мінімум, але у побутових ситуаціях ми використовуємо не більше сотні слів. Завчивши певну потрібну лексику, людина зможе орієнтуватися у потрібних життєвих ситуаціях. Іноді зовсім неважливо, як ви побудуєте речення – вас зрозуміють, якщо ви хоча б спробуєте щось сказати. Так долаються бар’єри спілкування.
Ще одна установка, яка заважає нам заговорити - Мовою потрібно володіти досконало
Таку установку сформувала школа. Особливо, якшо у вас початковий рівень. Від нас вимагали швидко та правильно розмовляти, мати гарну вимову, а якщо незнаєш- краще мовчи. Усе це зумовлює виникнення страху спробувати себе, адже одразу виникає думка: «Я нічого не знаю», «Я нерозумію, з чого почати», «Якщо я щось неправильно скажу, про мене будуть поганої думки» тощо.
Особистість з такою установкою, потрапляючи у іншомовне середовище, замикається у собі. Їй видається, що вона незнає жодного слова.
Психологічне вирішення проблеми. Зрозуміло, що дійсно ваш рівень англійської може бути дуже низьким, але в елементарних життєвих ситуаціях ви зможете пояснити, чого бажаєте. Під час виникнення лінгвістично складної ситуації зупиніться та не панікуйте. Ви маєте зрозуміти, що можете виразити власну думку жестами, підкріплюючи їх елементарними словами, що знаєте із фільмів. Відчуття розгубленості пригнічує роботу мозку, тому намагайтеся тримати власні емоції.
Отже, ми обговорили з вами причини, чому ми не можемо заговорити:
- фізіологічна лінь мозку щось змінювати;
- наші страхи та установки;
- слова в пасивному запасі.
Як використати ці знання і побороти лінь, страхи і перевести слова з пасиву в актив, читайте в статті "Досить мовчати - говори"!